DOJO: гіперболії

"Гіперболії" - це авторський неологізм, який розкладається на багато значень. Наприклад, поєднання слів "гіпер"- "біль" - "її", або "гіпербола" - "її". Я подзвонив Андрію Палію і запропонував записати цю збірку пісень без репетицій, експромтом. Все відбувалось таким чином: підключив гітару, натиснув кнопку запису і почав грати пісні, під які Андрій грав на барабанах. Загалом, запис тривав ~ 1,5 години. Все, що було потім - додавання деталей. По-суті, "гіперболії" - це зімпровізована (в ритмічному сенсі) збірка. Я також намагався залучити до неї якомого більше людей. Наприклад, у пісні "мідії" можна почути ,як підспівує Ліля Дутка, а в пісні "так сутужно..." вона грає на черепашці-флейті; на роялі грає Боря Петруньок; до деяких композицій ми з Андрієм Загороднім записували звуки київських вулиць і метрополітену. Професійні музиканти знайдуть у "гіперболіях" багато лаж, диспропорцій і т.д., але ми знали, на що йшли. Прийнамні, її можна сприймати як відверту і емоційну.

01. Хіба зможе небо зрівнятися

Хіба зможе небо зрівнятися

Зі світлом твоїх очей,

Від якого ні за що не взятися,

І не видно снів у ночей?

Хіба зможе небо зрівнятися

Зі світлом твоїх очей?

Хіба зможе море зрівнятися

Із глибокістю твоїх очей,

Від якої слугую втрачатися

І не бачити інших людей.

Хіба зможе море зрівнятися

Із глибокістю твоїх очей?

Хіба зможе вітер зрівнятися

Із силою твоїх очей,

Від якої ніяк не втриматися,

Проти котрої жодних ідей.

Хіба зможе вітер зрівнятися

Із силою твоїх очей?

02. мідії

Я хочу ловити з тобою мідії,

Які ти так любиш зимою;

І я не казав про те, що страшенно боюся води,

Та я хочу ловити з тобою мідії,

Тому що з тобою.

З тобою

Немає ні холоду-голоду, ні самоти.

Я хочу купатись з тобою без одягу

вночі у нічному морі;

А потім тремтіти під зорями й тихо співати пісні.

Я так хочу купатись з тобою без одягу,

Тому що з тобою море

Таке безтурботне і ніжне, і тихе саме по собі.

03. запроси

Запроси мене до себе -

І я буду твоїм.

Не сиди, не не дивись, не треба!

Хочу бути твоїм...

Геть нічого не потрібно,

Крім твоїх очей.

Геть нічого не потрібно,

Ніж з тобою ночей.

Моє серце б’є для тебе

В душу-барабан.

Моє серце б’є для тебе,

Хоч я тут, ти там.

Я залежати так хочу

Від твоїх нагод.

Я залежати так хочу

Без якихось пригод.

Простягни до мене руку:

Майже затонув.

Простягни до мене руку,

Я не є, я був.

Запроси мене до себе.

І я буду твоїм.

Не сиди, не не дивись, не треба!

Хочу бути твоїм...

04. що таке „без-тебе-вечір”?

Що таке "без-тебе-вечір"? -

Безглузда тиха пустота
В усьому, що оточує,
Хоча вже не оточує,
А тішиться своїм життям.
Ось що таке "без-тебе-вечір".

Що таке "без-тебе-ранок"? -
Це злість за те, що він настав:
Мені б ніколи не лишати
Той сон, який можливий дати
Момент, де поруч ти і я.
Ось що таке "без-тебе-ранок".

Що таке "без-тебе-я"? -
Ніким несказане "до речі",
Ніким небачене кіно,
Найдостеменіше ніщо,
Порожнє коло в порожнечі.
Ось що таке "без-тебе-я".

05. шкода, не усі

Море, приємне де жавю,

Ти не змінюєш свою

Атитудію!

Ми вже неначе без мети,

Не цураючись іти,

Шкода, не усі.

Годі сидіти у норі,

Досить бавити свої

Гіперболії.

Зараз настануть ті часи,

Коли так потрібні ми,

Шкода, не усі.

Я так вбачаю, що від ран

Рятуватиме Харлан.

О, Ольга Харлан!

Вона духовний аспірин,

Візуальний Аладін.

Шкода, не усім.

Годі сидіти у норі,

Досить бавити свої

Гіперболії.

Зараз настануть ті часи,

Коли так потрібні ми.

Шкода, не усі.

07. так сутужно тікати від власної тіні...

Так сутужно тікати від власної тіні:

Таким чином я хочу позбутись тебе.

Макоцвітний, безглуздий, дурний і наївний -

Я вважаю, що зможу позбутись тебе.

Я, напевно, побрию усе своє тіло

І настану вдихати танатовий дим,

Аж до поки до мене не з’явиться діло,

Чи до поки у мене не згубиться тінь.

Так сутужно дивитись на твоє обличчя:

Воно палить моє очманіле нутро.

Твої губи цілують екстазом на відчай,

І занурюють на без минаюче дно.

Навіженство, нестяма, безумство горлає,

Галасує у моїх сумливих очах.

Я впаду на коліна, коліна здолаю

Лише б бути у твоїх закритих руках.

08. Сонце ущухне світити, а я за тобою сумуватиму.

Сонце ущухне світити,

А я за тобою сумуватиму.

Без намірів щось змінити

Життя своє доживатиму.

Люди припинять думати,

А я все про тебе гадатиму.

Все буду про тебе мріяти,

Мріями обсипатиму.

Хай як там і де існуватимеш,

Ти маєш дещо знати.

Я – те, що ти завжди матимеш,

Достатньо лише позвати.

09. Я вдам, що насправді ти десь далеко

Я вдам, що насправді

Ти десь далеко.

Не в одному ж місті,

На іншій планеті.

Удам, що насправді

Просто нема шансу

Зріти тебе ввечері,

Зріти тебе вранці.

Удам, що насправді

Я такий щасливий,

Що тепер без мене

Буде легше жити.

Удам, що насправді

Усе буде добре,

І дарма, в останнє

Ці слова не в моді.

Та хіба я зможу

Якось удавати,

Ніби не спроможний

Більше відчувати?

Ну хіба можливо

Кожну ніч не спати

І робити вигляд,

Що не хочеш знати,

Як тобі живеться

Десь отам далеко.

Не в одному ж місті,

На іншій планеті.

10. мабуть

Мабуть, він спить спокійно:

Мабуть, упевнений в тобі.

Ну, звичайно, він знає усе і надійно

Про тебе і твоє хобі.

Мабуть, він цар твого тіла,

Мабуть, і цар усього.

І, мабуть, ти більше нічого не вміла,

Ніж прагнути нишком до нього.

А я – випадкове захоплення,

Якийсь нетривалий захват.

Про мене не знає твоє оточення,

Твій ексклюзивний наклад.

Мабуть, я - так, для втіхи,

Та ця приємність щезла.

Від нині вигадуєш цілісні ліки,

Водночас будуючи цеглу.

Ти зводиш відважного мура,

Точнісінько переді мною.

Така, мабуть, все таки твоя натура -

Не завжди лишатись собою.

Я геть нічого не відаю,

І сам так обрав для себе.

Вечеряю вами, обідаю, снідаю,

Брешу собі замість тебе.

Мабуть, він спить спокійно,

Мабуть, спить із тобою.

І все так сучасно і меланхолійно,

Неначе залите водою.

А я колись так не навчився.

Коли із тобою, спати.

Ти спала, а я нерухомо дивився

Пробудження твого чекати.

Мабуть, це я винний в тому,

Що більше тебе не бачу.

Мабуть, від мене утома.

Мабуть, нічого не значу.

DOJO

гіперболії

Комментариев нет:

Отправить комментарий